Хочеться дописати - а також Перфекціонізм, Внутрішній Критик та інші "друзі" 😀
Три з половиною роки тому я знайшла нереально круту серію дописів в блозі Аґрафки про покривало для пікніка у техніці печворк. В цих дописах настільки детально і доступно все описано, що не пошити - неможливо! І я вирішила - це знак, пора шити Катрусі клаптикову ковдру. Вирішила спростити собі завдання і не робити складний візерунок, а обмежитись квадратиками (дуже правильне рішення для мене тоді!).
Багато тексту і трохи фоток ⇓
Початок, 2016 |
Це був восьмий місяць моєї третьої вагітності. Я все поміряла, розкроїла квадратики, повикладала їх у візерунок, зшила верх ковдрочки, знайшла низ, склала "сендвіч" (верх-синтепон-низ). А коли спробувала прошити його на своїй машинці, виявилося що я не вмію її налаштувати для такої товщини, ковдра майже не рухалася під голкою, я просто не знала що з цим робити. На щастя, серед моїх знайомих знайшлася фея, яка дала мені кілька дуже цінних порад, які допомогли - але вже значно пізніше.
Тут треба згадати про моїх "друзів" - Перфекціоніста та Критика. Поки я шила, у мене час від часу вилізали різні дрібні помилки. Це моя перша в житті клаптикова ковдра, різала я ножицями, а не ножем для печворку, і часто не з рівних шматків тканини а з різних залишків, тому мене не дивує що ці помилки є. Мій внутрішній Перфекціоніст щоразу закочував очі і казав що так не можна, що треба переробити і щолюдискажуть. Відразу включався внутрішній Критик і вони в один голос заганяли мене під плінтус, і врешті таки загнали. Останньою краплею була моя неспроможність зшити ковдрочку докупи. Я склала її (ковдру) у кульочок і поклала на шафу.
За якийсь час після народження Оленки мене почало гризти сумління, що ковдра майже зроблена і лишилося зовсім мало. Я зняла її з шафи, налаштувала машинку і таки зшила її докупи і навіть типу простібала. Негусто (і це теж було правильне рішення!), але після цього я теж була так незадоволена собою, що знову відправила її у той самий кульочок на шафу.
На початку січня цього року у відділі дитячих книжок, де я шукала подарунки двом чудовим дівчатам, мені на очі потрапила книжка Прокрастинація від ВСЛ. Це знову був знак (ага, я люблю знаки )) і я її купила. І прочитала перші півкнижки за 2 тижні, а потім (починаючи з того місця, де треба було вже не аналізувати звідки ростуть ноги у проблеми, а щось робити) - відклала її на полицю. І час від часу мучилася, що не добила її до кінця.
В цьому місяці я відкрила книжку в тому місці, де залишила - там, де треба було поставити ціль і виконати її маленькими кроками. Поставила собі 2 - дочитати книжку і завершити ковдру. Друга ціль - done!, для першої у мене дедлайн в кінці місяця і я впевнено до нього йду 😎
Збережу тут ще проміжні фотографії, які я викладала в сторіз у соцмережах - це було дуже правильно всім розказати що я закінчую, бо 1) мені вже набагато важче було б знов покласти все в кульочок і на шафу, я ж пообіцяла не лише собі, і 2) у мене була чудова підтримка від моїх друзів та читачів!
Ну і нарешті ковдрочка:
І знаєте що? Вона неідеальна, але я дуже її люблю і пишаюся собою неймовірно! Дякую усім хто допоміг та тримав кулачки, з радістю поділюся корисними порадами чи просто промінчиками підтримки 💗
Тут треба згадати про моїх "друзів" - Перфекціоніста та Критика. Поки я шила, у мене час від часу вилізали різні дрібні помилки. Це моя перша в житті клаптикова ковдра, різала я ножицями, а не ножем для печворку, і часто не з рівних шматків тканини а з різних залишків, тому мене не дивує що ці помилки є. Мій внутрішній Перфекціоніст щоразу закочував очі і казав що так не можна, що треба переробити і щолюдискажуть. Відразу включався внутрішній Критик і вони в один голос заганяли мене під плінтус, і врешті таки загнали. Останньою краплею була моя неспроможність зшити ковдрочку докупи. Я склала її (ковдру) у кульочок і поклала на шафу.
За якийсь час після народження Оленки мене почало гризти сумління, що ковдра майже зроблена і лишилося зовсім мало. Я зняла її з шафи, налаштувала машинку і таки зшила її докупи і навіть типу простібала. Негусто (і це теж було правильне рішення!), але після цього я теж була так незадоволена собою, що знову відправила її у той самий кульочок на шафу.
На початку січня цього року у відділі дитячих книжок, де я шукала подарунки двом чудовим дівчатам, мені на очі потрапила книжка Прокрастинація від ВСЛ. Це знову був знак (ага, я люблю знаки )) і я її купила. І прочитала перші півкнижки за 2 тижні, а потім (починаючи з того місця, де треба було вже не аналізувати звідки ростуть ноги у проблеми, а щось робити) - відклала її на полицю. І час від часу мучилася, що не добила її до кінця.
В цьому місяці я відкрила книжку в тому місці, де залишила - там, де треба було поставити ціль і виконати її маленькими кроками. Поставила собі 2 - дочитати книжку і завершити ковдру. Друга ціль - done!, для першої у мене дедлайн в кінці місяця і я впевнено до нього йду 😎
Збережу тут ще проміжні фотографії, які я викладала в сторіз у соцмережах - це було дуже правильно всім розказати що я закінчую, бо 1) мені вже набагато важче було б знов покласти все в кульочок і на шафу, я ж пообіцяла не лише собі, і 2) у мене була чудова підтримка від моїх друзів та читачів!
Ну і нарешті ковдрочка:
І знаєте що? Вона неідеальна, але я дуже її люблю і пишаюся собою неймовірно! Дякую усім хто допоміг та тримав кулачки, з радістю поділюся корисними порадами чи просто промінчиками підтримки 💗
Юлю, ковдрочка чудова!! І містить в собі стільки маминої любові, в яку тепер можна загортатись!:) Ти величезна молодчинка!!
ВідповістиВидалитиІрусь, дякую тобі за неймовірну підтримку!
ВидалитиО, і мені треба таку книжку, а то стільки незавершеного, що аж соромно. А ковдрочка чудова!
ВідповістиВидалитиТоді - точно треба :)
ВидалитиДякую!